Діагностика легенів і бронхів

Для постановки правильного діагнозу лікаря може знадобитися виконання ряду різноманітних досліджень. Але які з них допоможуть розібратися у функціонуванні бронхолегеневої системи?

Зміст

• 1 Хвороби
• 2 Діагностика
  • 2.1 Рентген-методи
  • 2.2 Ендоскопічні методи
  • 2.3 Ультразвукова діагностика
  • 2.4 Функціональні методи
  • 2.5 Лабораторні методи

Хвороби

Патології дихальних органів дуже поширені серед сучасного населення. Медики запевняють, що близько половини хронічних недуг припадає саме на хвороби легенів і бронхів. Так, до найбільш поширених захворювань бронхолегеневої системи відносять:

• Запалення легенів (пневмонію).
• Онкологічні поразки.
• Хронічну обструкцію (ХОЗЛ).
• Бронхіальну астму.
• Різні типи бронхітів.
• Туберкульоз.

Небезпека виникнення таких захворювань є практично у кожної людини , навіть далекого від шкідливих звичок і впливу інших агресивних факторів. Тому деякі методи діагностики легенів і бронхів варто застосовувати профілактично з певною регулярністю.

Діагностика

Всі методики діагностики бронхолегеневих патологій можна розділити на кілька великих груп:

• Рентгенологічні.
• Ендоскопічні.
• Ультразвукові.
• Функціональні.
• Лабораторні.

Підібрати найбільш відповідний метод дослідження в кожному конкретному випадку допоможе лікар. Іноді може знадобитися поєднання декількох способів діагностики.

Рентген-методи

Методи рентген-досліджень мають в своїй основі здатність рентгенівських променів по-різному проходити крізь різні тканини організму. Діагностика легенів і бронхів може проводитися за допомогою:

• Рентгенографії. Це відомий всім рентген, при якому зображення виводиться на плівку. Лікар, розглядаючи знімок, може побачити сумарну тінь всіх тканин, крізь які пройшло випромінювання. Рентгенографія допомагає в діагностиці запальних процесів (пневмонії та бронхіту, а також плевриту), туберкульозу та онкологічних патологій. Також таке дослідження використовується при виявленні сторонніх тіл, вогнищ грибкових уражень та ін.
• рентгеноскопії. Це рентген в режимі живого часу. При просвічуванні грудної клітини зображення виводиться на спеціальний екран, що допомагає розглянути органи з різних сторін і аналізувати особливості їх функціонування (зокрема, їх стан під час руху при диханні). Однак рентгеноскопія має істотний мінус — більш високий рівень опромінення.


• флюорографію. Цей метод дослідження є найбільш популярним і зазвичай проводиться з профілактичною метою — до появи у пацієнтів якихось скарг. Дозволяє запідозрити наявність проблем в легких, наприклад, зміни легеневої тканини, але для їх більш точної діагностики проводяться додаткові діагностичні маніпуляції. Флюорографію застосовують масово для раннього виявлення туберкульозу.
• Комп’ютерна томографія або КТ. Цей метод діагностики вважається дуже інформативним, хоч і недешевим. При його проведенні лікар отримує можливість розглянути досліджуваний орган пошарово, точно побачити патологічні процеси, оцінити їх розмір, місце локалізації та ін. КТ здійснюють при діагностиці запальних і онкологічних недуг, травм та вроджених вад.
• Бронхографія. Це дослідження має на увазі введення в бронхи особливої ​​речовини на основі йоду, яке обволікає стінки дихальних шляхів, завдяки чому вони стають видні на рентген-знімках. Даний метод діагностики допомагає виявити розширення бронхів (бронхоектази), чужорідні тіла, кістозні або пухлинні утворення, а також порожнини. Іноді його використовують для виявлення вроджених вад або аномалій, а також для підготовки до оперативних втручань на легенях і ін.
• Ангіопульмонографія. Це метод дослідження стану легеневих артерій, що має на увазі застосування контрастної речовини (після його потрапляння в судини, останні стають візуально помітними на знімку). Такий спосіб діагностики найчастіше використовують при необхідності виявити емболію (закупорку) легеневих артерій. Його зазвичай здійснюють за допомогою апарату КТ.
• плеврографія. Дана методика спрямована на докладне дослідження плевральної порожнини і має на увазі застосування контрастної речовини. Плеврографію часто здійснюють перед проведенням оперативного втручання при хронічній емпіємі для уточнення меж порожнини.

Відомі також більш специфічні і рідко використовуються методи рентген-обстежень бронхів і легенів. Однак поширений і популярний рентген і флюорографію зараз можна зробити практично в кожній поліклініці.

Ендоскопічні методи

Ендоскопічні дослідження здійснюються з використанням ендоскопа — це сучасний светопроводящий прилад, в який вбудована волоконна оптика. Він дозволяє лікарі своїми очима побачити внутрішні органи людини, виводячи їх зображення в онлайн-режимі на екран комп’ютера. Отримані дані записуються, завдяки чому їх можна аналізувати вже після виконання процедури. При дослідженні бронхів і легенів діагностика може проводитися декількома способами, так, лікарі можуть практикувати:

• Бронхоскопію. Даний метод передбачає введення особливого гнучкого ендоскопа всередину трахеобронхіального дерева. Під час його проведення лікар може безпосередньо оглянути і оцінити стан трахеї і бронхів, а також забрати матеріал для біопсії (гістологічного дослідження) або усунути поліпи і чужорідні тіла. Бронхоскопію часто виконують при підозрі на наявність пухлинних утворень або запальних процесів в трахеобронхиальном дереві. Також такий метод дослідження дозволяє виявити джерело кровотечі при кровохаркання і ввести лікарські засоби безпосередньо в бронхи.


• Торакоскопія. Це метод ендоскопічної діагностики плевральної порожнини. Ендоскопічне обладнання при виконанні такої процедури вводять не через дихальні шляхи, а крізь невеликий прокол на стінці грудини. Торакоскопия дозволяє лікарю візуально розглянути листки плеври, аналізувати стан середостіння і легенів, а також отримати інформацію про перикарде. Під час такого дослідження може здійснюватися забір матеріалу для біопсії, також можливе проведення деяких оперативних втручань (зокрема, виведення скопилася рідини та ін.).

Ультразвукова діагностика

Методи УЗД не дуже поширені при діагностиці патологій легень і бронхів на увазі не надто високої точності такий діагностичної процедури. Адже ультразвук відмінно підходить для дослідження внутрішніх органів з щільною структурою, а легені заповнені повітрям, тому проглядаються не кращим чином. Крім того, проведення такої діагностики ускладнюється з огляду на те, що кістки (ребра) не проводять ультразвук. Проте УЗД легенів часто здійснюють в педіатричній практиці, так як ця процедура не викликає у дитини дискомфорту і є нешкідливою.

Даний метод діагностики дає можливість виявити різні недуги плеври (в тому числі і гідроторакс) і поверхневі новоутворення легких. Також УЗД дає інформацію про оптимальне місце для виконання плевральної пункції (дозволяє уникнути травмування прилеглих тканин і судин), допомагає у виявленні наслідків травм і причин порушень дихання.

Найчастіше замість УЗД легенів воліють застосовувати інші більш інформативні методи діагностики .

Функціональні методи

Такі способи діагностики допомагають зробити висновок про вентиляційної функції легень, в тому числі і про основні легеневих обсягах. Вони дають інформацію про легеневому газообміні, механіці дихання і газовий склад крові. Функціональні методи діагностики необхідні для повноцінного виявлення і терапії різних захворювань бронхів, для яких характерне виникнення бронхіальної обструкції і легеневої емфіземи. До таких способів дослідження відноситься:

• Спірографія. Цей метод діагностики полягає в реєстрації дихальних рухів і допомагає побачити зміни легеневих обсягів, а також отримати дані про вентиляцію легенів.
• пікфлуометрія. Даний вид дослідження дозволяє визначити максимальну швидкість повітряного потоку під час видиху. Зазвичай його застосовують для оцінки вираженості звуження бронхів, наприклад, при астмі та ХОЗЛ.
• Капнометрія. Такий метод діагностики допомагає зафіксувати кількість вуглекислого газу в повітрі, що вдихається і видихає пацієнт.
• пневмотахометра. При виконанні такого дослідження є можливість проаналізувати механіку дихання, визначити швидкість руху і кількість вдихуваного, а також повітря, що видихається. Крім того, можна зробити висновки про максимальної об’ємної швидкості повітряного потоку, яка спостерігається під час форсованого вдиху і видиху. Пневмотахометрия дозволяє досліджувати бронхіальну прохідність і виявити обструкцію.

Методи функціональної діагностики мають масу плюсів: вони нешкідливі і не мають протипоказань до виконання. Однак правильна інтерпретація даних таких досліджень безпосередньо пов’язана з кваліфікацією лікаря.

Лабораторні методи

У лабораторних умовах лікарі застосовують додаткові методики діагностики бронхолегеневих захворювань:

• Мікроскопічний аналіз харкотиння. Таке дослідження виділень дає інформацію про його клітинному складі, дозволяє виявити всілякі волокнисті або кристалічні освіти, а також провести орієнтовну оцінку мікробної флори, типовою для дихальних шляхів пацієнта. Зокрема, виконання даного аналізу допомагає діагностувати запальні процеси, запідозрити туберкульоз, деструкцію легеневої тканини, абсцес легені, виявити бактерії, грибки, личинки або яйця паразитів.
• Бактеріологічне дослідження мокротиння. Дане дослідження дає інформацію про наявність патогенних мікроорганізмів у зразку, їх кількості, а також чутливості до антибактеріальних препаратів. Такий аналіз виконують при багатьох недугах бронхолегеневої системи запальної етіології, зокрема, при пневмонії, бронхітах і ін.
• Гістологічний аналіз тканин, заборонених під час біопсії. Даний метод діагностики вважається високінформатівним і дозволяє виявити наявність небезпечних клітин (схильних до озлокачествлению) і новоутворень — ракових пухлин. Але, крім того, гістологія може показати і наявність інших порушень, зокрема, запальних процесів, порушень кровообігу і ін.

Провести дослідження легенів і бронхів можна в багатьох медустановах. Доцільність використання будь-якого методу діагностики визначається лікуючим лікарем в індивідуальному порядку.