Чи може при ангіні бути нежить?

Багатьом людям мимоволі довелося познайомитися з таким захворюванням, як ангіна. І це залишило тільки неприємне відчуття. Але набагато тривожніше, коли захворює дитина. А якщо крім запалення мигдалин, з’являються інші ознаки, зокрема, нежить, то стає взагалі не по собі. Чи може так бути при ангіні і як справлятися з проблемою, підкаже фахівець.

Зміст

• 1 Причини і механізми
• 2 Симптоми
  • 2.1 Аденовірусна інфекція
  • 2.2 Ентеровірусна інфекція
  • 2.3 Кір
• 3 Додаткова діагностика
• 4 лікування

Причини і механізми

Типова ангіна, що викликається бактеріальною флорою (стрептококом або стафілококом), протікає локалізовано. Якщо мова не йде про ускладнення, то уражаються лише мигдалини. Але навіть несприятливий перебіг хвороби може проявитися ринітом, а іншими станами (фарингіт, паратонзиллит, абсцес). Так що поява нежитю свідчить про іншу причину патології.

Слизова оболонка носа часто уражається при вірусних інфекціях. А деякі захворювання одночасно характеризуються і синдромом тонзиліту. Тому при ангіні нежить дійсно буває. Найчастіше причиною того стають такі інфекції:

• Аденовірусна.
• Ентеровірусна.
• Кір.

Людина заражається ними переважно повітряно-крапельним шляхом, хто контактував з хворим. Збудник вражає відразу кілька ділянок респіраторної системи, а за рахунок токсичного впливу на організм погіршує його функціонування. І зазначені прояви, звичайно ж, пов’язані між собою. Але буває й інша ситуація, коли у кожного стану (риніт і ангіна) є свій механізм розвитку. По-перше, хронічні тонзиліти часто дають ускладнення у вигляді токсико-алергічних реакцій. І одним з них стає вазомоторний нежить, який нерідко супроводжує загострення запального процесу на мигдалинах.

По-друге, у однієї людини одночасно може бути два захворювання: ангіна розвинулася на тлі вже існуючого риніту або, навпаки, зниження захисних сил стало причиною активації сапрофітної флори в порожнині носа. І відкидати ймовірність такого розвитку подій ніяк не можна. А з урахуванням того, що причини досить різноманітні, визначитися з діагнозом в стані лише лікар. Так що не варто затягувати зі зверненням за медичною допомогою.

Походження нежиті при запаленні мигдалин досить різноманітно. Найчастіше мова йде про вірусної інфекції, але ймовірно і нашарування захворювань один на одного.

Симптоми

Зробити припущення про причини захворювання дозволяє клінічне обстеження. Лікар опитує пацієнта, виявляючи основні і додаткові скарги, а дані анамнезу підкріплює результатами огляду та пальпації. Симптоматика у кожного захворювання своя, але є і загальні ознаки. Якщо говорити про синдром тонзиліту, то він проявляється наступним:

1. Болі в горлі при ковтанні.
2. Збільшення і почервоніння мигдалин.
3. Поява нальотів.

З запаленням слизової оболонки носа або нежить теж знайомі багато. Він характеризується закладенням носа, виділеннями (слизовими, гнійними), зниженням нюху, чханням. А якщо це зустрічається у одного пацієнта, то необхідно шукати і інші симптоми, здатні пролити світло на причину стану.

Аденовірусна інфекція

Інфекція, що викликається аденовірусами, протікає у вигляді різних клінічних форм. Найбільш яскравою вважається так звана рінофарінгокон’юнктівальная лихоманка. Вона зустрічається як у дітей, так і у дорослих. Спочатку з’являється нежить з вираженою ринореей. Серозні виділення поступово перетворюються в слизові, які згодом містять домішки гною. Одночасно піднімається температура до 38 градусів.

Вже на наступний день з’являються ознаки фарингіту і тонзиліту. Поразка горла протікає з такими симптомами:

• Відчуття першіння, дряпання, печіння.
• Болі під час ковтання.
• Гіперемія і зернистість задньої стінки глотки ( вид «бруківці»).

Мигдалини виглядають почервонілими і набряклими. На них з’являються тонкі нальоти білуватого кольору, а іноді вони набувають характеру плівок. І хоча ініціює фактор — вірус, але виключити приєднання вторинної бактеріальної флори також не можна.

Характерною ознакою аденовірусної інфекції стає і кон’юнктивіт. Спочатку уражається одне око, але незабаром турбує й інше. Виникають різі і відчуття стороннього тіла (піску), сльозотеча, повіки набрякають, склери ін’єктовані. Виділення з ока убоге, на кон’юнктиві видно ніжні плівки.

Збільшуються не тільки регіонарні, а й інші лімфатичні вузли (пахвові, пахові). А поширення інфекції нерідко призводить до появи трахеїту або бронхіту. У дітей в ранньому віці аденовірусна поразка може протікати з помилковим крупом і коклюшеподобним синдромом, що створює цілком реальну небезпеку.

Аденовірус вражає верхні дихальні шляхи, тому часто можна зустріти ангіну в поєднанні з ринітом.

Ентеровірусна інфекція

Ентеровіруси (Коксакі, ECHO) дають широкий поліморфізм симптоматики. Дуже часто вони викликають ураження верхніх дихальних шляхів: носа, глотки, гортані, трахеї. Хвороба починається гостро, з раптовим підвищенням температури. У дітей виражені симптоми інтоксикації: головний біль, ломота в тілі, нездужання. На наступний день починає турбувати горло, з’являється нежить. При огляді слизова оболонка почервоніла, з ін’єктовані судинами, мигдалики набряклі, покриті нальотами. У багатьох виникає сухий кашель і осиплість голосу, як ознаки ларинготрахеита.

Окремою формою хвороби є так звана герпангіна. Вона характеризується появою на слизовій оболонці мигдаликів, м’якого піднебіння і задньої стінки глотки спочатку дрібних червоних плям. Ті швидко перетворюються в білуваті папули, а потім — в бульбашки (везикули), заповнені прозорою рідиною. Навколишні ділянки гіперемійовані, з розширеними судинами. Великі бульбашки розкриваються з утворенням ерозій. Це закономірно супроводжується болем в горлі, що посилюється при ковтанні.

Але ентеровірусна інфекція не обмежується ураженням верхніх відділів респіраторного тракту. У хвороби є й інші прояви, з якими доводиться стикатися пацієнтам і лікарям:

• Кон’юнктивіт.
• Диспепсія (нудота, блювота, діарея).
• шкірний висип (висип).
• Збільшення печінки.
• Болі в м’язах (міалгія).

Іноді виникають і такі стани, як міокардит , менінгоенцефаліт, синдром Гієна-Барре, поліоміелітоподобних захворювання. Тому ентеровірусна інфекція вважається досить серйозною патологією, про яку слід пам’ятати в плані диференціальної діагностики.

Кір

Вірус кору поширюється по повітрю дуже швидко. Тому хвороба має високу контагіозність (заразністю). За подію інкубаційного періоду (9-11 днів), з’являються перші провісники інфекції: стомлюваність, субфебрилітет, першіння в горлі, різі в очах. Але потім раптово піднімається температура до 39 градусів з ломота в тілі і ознобом. Одночасно виникає закладеність носа з серозними виділеннями, набрякає кон’юнктива, наростають болю в горлі, з’являється сухий кашель.

Особа пацієнта виглядає набряклим, склери ін’єктовані. При огляді глотки слизова оболонка почервоніла, мигдалини розпушені, можуть переглядатися пробки в лакунах. В області м’якого піднебіння помітні червоні плями (енантема), а на внутрішній поверхні щік — просовідние білі точки (Бєльського-Філатова). Останні іноді настільки рясні, що створюють враження суцільного нальоту.

Катаральні симптоми зникають, як тільки з’являється висип на шкірі. Її елементи представлені плямами і папулами, які спочатку з’являються на голові, а потім поширюються на тулуб і кінцівки. Крім явної етапності, для висипань характерна особлива динаміка. Вона поступово блідне, залишаючи після себе пігментацію з дрібними лусочками.

На кір хворіють не тільки діти, а й дорослі. Причому у останніх інфекція протікає важче — з високою лихоманкою, рясної висипом, бронхітом або пневмонією.

Додаткова діагностика

Для виявлення причин ангіни і нежиті у дитини необхідно орієнтуватися не тільки на клінічну картину , але обов’язково враховувати результати додаткових методів. Діагностичний пошук часто включає проведення загальних аналізів крові та сечі, а також дослідження мазків з носа та горла (мікроскопія, посів, ПЦР). Це дозволить встановити збудника інфекції і спланувати подальші заходи.

Лікування

Терапевтична тактика цілком залежить від походження порушень. Коли в процесі діагностики підтвердилася вірусна інфекція, пацієнта лікують симптоматично. Перш за все дотримуються загальних рекомендацій:

• Постільний режим в гарячковий період.
• Часте провітрювання, зволоження повітря.
• Рясне питво — соки, компоти, морси , відвар шипшини (не менше 1,5 літрів за добу).
• Вживання легко засвоюваній і вітамінізованої їжі, без гострих, жирних і смажених продуктів.

Паралельно проводиться симптоматична корекція. Запальні зміни в верхніх дихальних шляхах усуваються за допомогою ліків місцевого застосування (полоскання, зрошення, розсмоктування пастилок):

• антисептиком (Гівалекс, фурациллин)
• протимікробні (Фарингосепт, Декатилен).
• Рослинних (Ротокан, хлорофіліпт).

При кон’юнктивіті використовують відповідні очні краплі (Вітабакт, Офтан Іду). Лікувати нежить допомагають судинозвужувальні засоби (Називин, Евказолін), сольові розчини (Аквамаріс). Але вірусна інфекція вимагає не тільки локального, а й загального впливу на організм. Тому застосовуються і інші препарати:

1. Жарознижуючі (ібупрофен, парацетамол).
2. Імуностимулюючі (Назоферон, Поліоксидоній, Арбідол, Анаферон).
3. Антигістамінні ( тавегіл, Алерон).
4. Вітаміни (аскорбінова кислота, токоферол).

Головне в терапії — не тільки усунути неприємні прояви хвороби, але запобігти її подальший розвиток і поява ускладнень. І щоб все могло статися саме так, потрібно виконувати всі рекомендації лікаря. Не можна допускати ніякого самолікування — це лише відкладе надання адекватної допомоги і погіршить стан. Тільки лікар скаже, чому може бути нежить при ангіні і що необхідно зробити для лікування від хвороби.