Багатьом людям мимоволі довелося познайомитися з таким захворюванням, як ангіна. І це залишило тільки неприємне відчуття. Але набагато тривожніше, коли захворює дитина. А якщо крім запалення мигдалин, з’являються інші ознаки, зокрема, нежить, то стає взагалі не по собі. Чи може так бути при ангіні і як справлятися з проблемою, підкаже фахівець.
Зміст
- 1 Причини і механізми
- 2 Симптоми
- 2.1 Аденовірусна інфекція
- 2.2 Ентеровірусна інфекція
- 2.3 Кір
- 3 Додаткова діагностика
- 4 лікування
Причини і механізми
Типова ангіна, що викликається бактеріальною флорою (стрептококом або стафілококом), протікає локалізовано. Якщо мова не йде про ускладнення, то уражаються лише мигдалини. Але навіть несприятливий перебіг хвороби може проявитися ринітом, а іншими станами (фарингіт, паратонзиллит, абсцес). Так що поява нежитю свідчить про іншу причину патології.
Слизова оболонка носа часто уражається при вірусних інфекціях. А деякі захворювання одночасно характеризуються і синдромом тонзиліту. Тому при ангіні нежить дійсно буває. Найчастіше причиною того стають такі інфекції:
- Аденовірусна.
- Ентеровірусна.
- Кір.
Людина заражається ними переважно повітряно-крапельним шляхом, хто контактував з хворим. Збудник вражає відразу кілька ділянок респіраторної системи, а за рахунок токсичного впливу на організм погіршує його функціонування. І зазначені прояви, звичайно ж, пов’язані між собою. Але буває й інша ситуація, коли у кожного стану (риніт і ангіна) є свій механізм розвитку. По-перше, хронічні тонзиліти часто дають ускладнення у вигляді токсико-алергічних реакцій. І одним з них стає вазомоторний нежить, який нерідко супроводжує загострення запального процесу на мигдалинах.
По-друге, у однієї людини одночасно може бути два захворювання: ангіна розвинулася на тлі вже існуючого риніту або, навпаки, зниження захисних сил стало причиною активації сапрофітної флори в порожнині носа. І відкидати ймовірність такого розвитку подій ніяк не можна. А з урахуванням того, що причини досить різноманітні, визначитися з діагнозом в стані лише лікар. Так що не варто затягувати зі зверненням за медичною допомогою.
Походження нежиті при запаленні мигдалин досить різноманітно. Найчастіше мова йде про вірусної інфекції, але ймовірно і нашарування захворювань один на одного.
Симптоми
Зробити припущення про причини захворювання дозволяє клінічне обстеження. Лікар опитує пацієнта, виявляючи основні і додаткові скарги, а дані анамнезу підкріплює результатами огляду та пальпації. Симптоматика у кожного захворювання своя, але є і загальні ознаки. Якщо говорити про синдром тонзиліту, то він проявляється наступним:
- Болі в горлі при ковтанні.
- Збільшення і почервоніння мигдалин.
- Поява нальотів.
З запаленням слизової оболонки носа або нежить теж знайомі багато. Він характеризується закладенням носа, виділеннями (слизовими, гнійними), зниженням нюху, чханням. А якщо це зустрічається у одного пацієнта, то необхідно шукати і інші симптоми, здатні пролити світло на причину стану.
Аденовірусна інфекція

Вже на наступний день з’являються ознаки фарингіту і тонзиліту. Поразка горла протікає з такими симптомами:
- Відчуття першіння, дряпання, печіння.
- Болі під час ковтання.
- Гіперемія і зернистість задньої стінки глотки ( вид «бруківці»).
Мигдалини виглядають почервонілими і набряклими. На них з’являються тонкі нальоти білуватого кольору, а іноді вони набувають характеру плівок. І хоча ініціює фактор — вірус, але виключити приєднання вторинної бактеріальної флори також не можна.
Характерною ознакою аденовірусної інфекції стає і кон’юнктивіт. Спочатку уражається одне око, але незабаром турбує й інше. Виникають різі і відчуття стороннього тіла (піску), сльозотеча, повіки набрякають, склери ін’єктовані. Виділення з ока убоге, на кон’юнктиві видно ніжні плівки.
Збільшуються не тільки регіонарні, а й інші лімфатичні вузли (пахвові, пахові). А поширення інфекції нерідко призводить до появи трахеїту або бронхіту. У дітей в ранньому віці аденовірусна поразка може протікати з помилковим крупом і коклюшеподобним синдромом, що створює цілком реальну небезпеку.
Аденовірус вражає верхні дихальні шляхи, тому часто можна зустріти ангіну в поєднанні з ринітом.
Ентеровірусна інфекція

Окремою формою хвороби є так звана герпангіна. Вона характеризується появою на слизовій оболонці мигдаликів, м’якого піднебіння і задньої стінки глотки спочатку дрібних червоних плям. Ті швидко перетворюються в білуваті папули, а потім — в бульбашки (везикули), заповнені прозорою рідиною. Навколишні ділянки гіперемійовані, з розширеними судинами. Великі бульбашки розкриваються з утворенням ерозій. Це закономірно супроводжується болем в горлі, що посилюється при ковтанні.
Але ентеровірусна інфекція не обмежується ураженням верхніх відділів респіраторного тракту. У хвороби є й інші прояви, з якими доводиться стикатися пацієнтам і лікарям:
- Кон’юнктивіт.
- Диспепсія (нудота, блювота, діарея).
- шкірний висип (висип).
- Збільшення печінки.
- Болі в м’язах (міалгія).
Іноді виникають і такі стани, як міокардит , менінгоенцефаліт, синдром Гієна-Барре, поліоміелітоподобних захворювання. Тому ентеровірусна інфекція вважається досить серйозною патологією, про яку слід пам’ятати в плані диференціальної діагностики.
Кір

Особа пацієнта виглядає набряклим, склери ін’єктовані. При огляді глотки слизова оболонка почервоніла, мигдалини розпушені, можуть переглядатися пробки в лакунах. В області м’якого піднебіння помітні червоні плями (енантема), а на внутрішній поверхні щік — просовідние білі точки (Бєльського-Філатова). Останні іноді настільки рясні, що створюють враження суцільного нальоту.
Катаральні симптоми зникають, як тільки з’являється висип на шкірі. Її елементи представлені плямами і папулами, які спочатку з’являються на голові, а потім поширюються на тулуб і кінцівки. Крім явної етапності, для висипань характерна особлива динаміка. Вона поступово блідне, залишаючи після себе пігментацію з дрібними лусочками.
На кір хворіють не тільки діти, а й дорослі. Причому у останніх інфекція протікає важче — з високою лихоманкою, рясної висипом, бронхітом або пневмонією.
Додаткова діагностика
Для виявлення причин ангіни і нежиті у дитини необхідно орієнтуватися не тільки на клінічну картину , але обов’язково враховувати результати додаткових методів. Діагностичний пошук часто включає проведення загальних аналізів крові та сечі, а також дослідження мазків з носа та горла (мікроскопія, посів, ПЦР). Це дозволить встановити збудника інфекції і спланувати подальші заходи.
Лікування

- Постільний режим в гарячковий період.
- Часте провітрювання, зволоження повітря.
- Рясне питво — соки, компоти, морси , відвар шипшини (не менше 1,5 літрів за добу).
- Вживання легко засвоюваній і вітамінізованої їжі, без гострих, жирних і смажених продуктів.
Паралельно проводиться симптоматична корекція. Запальні зміни в верхніх дихальних шляхах усуваються за допомогою ліків місцевого застосування (полоскання, зрошення, розсмоктування пастилок):
- антисептиком (Гівалекс, фурациллин)
- протимікробні (Фарингосепт, Декатилен).
- Рослинних (Ротокан, хлорофіліпт).
При кон’юнктивіті використовують відповідні очні краплі (Вітабакт, Офтан Іду). Лікувати нежить допомагають судинозвужувальні засоби (Називин, Евказолін), сольові розчини (Аквамаріс). Але вірусна інфекція вимагає не тільки локального, а й загального впливу на організм. Тому застосовуються і інші препарати:
- Жарознижуючі (ібупрофен, парацетамол).
- Імуностимулюючі (Назоферон, Поліоксидоній, Арбідол, Анаферон).
- Антигістамінні ( тавегіл, Алерон).
- Вітаміни (аскорбінова кислота, токоферол).
Головне в терапії — не тільки усунути неприємні прояви хвороби, але запобігти її подальший розвиток і поява ускладнень. І щоб все могло статися саме так, потрібно виконувати всі рекомендації лікаря. Не можна допускати ніякого самолікування — це лише відкладе надання адекватної допомоги і погіршить стан. Тільки лікар скаже, чому може бути нежить при ангіні і що необхідно зробити для лікування від хвороби.